Середземний перехід

Афіни

Назва

Назва Афін у різний час мало різне граматичне число. У Древній Греції місто називалося Αθήναι, у множині. Ця ж назва була відновлена в середині XIX ст. Нарешті, в 1970-х рр., у зв'язку із прийняттям димотики як офіційного варіанту мови, місто став називатися Αθήνα, в однині. У більшості іноземних мов, а також й у русском слово «Афіни» збереглося в множині.

Історія

Початок історії міста губиться у незапам'ятних часах. Афіни були найбільш впливовим містом Древньої Греції у період найвищого розквіту грецької цивілізації у першому тисячолітті до н.е. Протягом золотого століття Греції (V—IV ст. до н.е.) Афіни були головним культурним та інтелектуальним центром усього Західного світу. Фактично, вони з'явилися колискою усієї Західної цивілізації.

У ході греко-перських воєн у 490 році до н. е. за 40 кілометрах від міста відбулася знаменита Марафонска битва, у ході якої афінянини і платейці под командуванням Мільтіада розбили переважаючі їх кількісно перські війська. Десять років по тому Ксеркс I захопив Афіни й спалив святилища на Акрополі, але у битві під Саламіном 20 вересня 480 рр. до н. е. перський флот був розбитий Фемістоклом, і цар змушений був рятуватися втечею. У 431 році до н. е. Афіни вступили у війну зі Спартою. Внаслідок чуми, що вразила місто, афіняни зазнали поразки й фортечні мури було зрівняно з землею (хоча залишки тих укріплень знаходять і дотепер, особливо вздовж берега Пірея). Афіни залишалися процвітаючим містом й освітнім центром аж до пізньоримського періоду.

У 86 р. до н. е. війська Сулли, після багатомісячної облоги, взяли Афіни. Місто на три дні було віддане на розгарбування солдатам. Сулла хотів повністю зруйнувати його, і тільки коли до нього прийшла делегація афінян, що нагадала йому про колишню велич Афін, він передумав, сказавши: «Дарую життя живим заради мертвих»

Філософські школи Афін були закриті у 529 р. н. е., тому що християнство одержало у Візантійській імперії статус офіційної релігії. Колишній культурний центр, таким чином, багато в чому втратив своє значення й перетворився у провінційне місто.

В XI—XII століттях місто переживає відродження, цей період вважається золотим віком візантійського мистецтва в Афінах, тут було зведено безліч храмів. У той же час поряд з Коринфом і Фівами Афіни збагачувалися торгівлею і були важливим центром виробництва мила і фарб. Між XIII і XV століттями за володіння Афінами боролися візантийці, французькі та італійські рицарі. У 1458 році місто відійшло до Оттоманської імперії, якою тоді правив султан Мехмед II Завойовник. Увійшовши в місто, він був настільки вражений красою його древніх будов, що видав спеціальний указ, що забороняв під страхом смерті торкати руїни. Парфенон став головною мечеттю міста.

До кінця XVII ст., з початком занепаду Оттоманської імперії, населення міста стало зменшуватися, а умови проживання — погіршуватися. Турецька адміністрація перестала піклуватися про древні будівлі, і Парфенон було перетворено на склад зброї. Під час облоги Афін венеціанцями у 1687 році храм був серйозно ушкоджений венеціанським снарядом, що підірвав бочки з порохом.

До моменту проголошення Афін столицею новоствореного грецького королівства 18 вересня 1833 року, у місті проживало близько 5 тисяч жителів. Протягом наступних десятиліть Афіни було забудовано, в основному, будівлями, виконаними в неокласичному стилі. У 1896 році місто прийняло I Літні Олімпійські ігри. Наступний період швидкого росту припадає на 1920-і роки і пов'язаний він з напливом грецьких біженців з Малоі Азії. Прибульці оселялися у нових передмістях. Під час Другої світової війни Афіни були окупувані Німеччиною; в останні роки війни жителі міста зазнали відчутної нестачі продовольства.

Після війни швидкий ріст міста тривав до 1980 року, коли виникли проблеми з перенаселенням і дорожнім рухом. Греція ввійшла в ЄЕС у 1981 році, що принесло місту як безпрецедентно великі інвестиції, так і посилення промислового забруднення. Протягом1990-х років міська влада прийняла ряд рішучих заходів з боротьби зі смогом, що з'являвся над містом, особливо у спекотні дні. Ці міри виявилися успішними, сьогодні смог не з'являється навіть при температурі вище 40°C. Транспортна ситуація також значно покращилося за минулі роки за рахунок відновлення дорожньої системи. Сьогодні Афіни – мегаполіс з розвинутою інфраструктурою, вражаючими пам'ятниками античності, знаменитим «нічним життям» і торговими центрами світового класу.

Населення та географія

Населення Афін разом з передмістями становить близько 3,7 млн чоловік (а також приблизно 500 000 непостійно проживаючих імігрантів). Це більше третини населення усієї Греції. Після закінчення Другої світової війни і приблизно до 1980 року Афіни дуже швидко зростали, що призвело до перенаселення, занадто інтенсивного дорожнього руху і до забруднення повітря (Афіни – одне з найбільш забруднених міст Європи). Ці проблеми до певної міри зберігають свою актуальність і досьогодні, хоча в останні роки XX ст. значні капіталовкладення в інфраструктуру дозволили істотно покращити ситуацію.

фіни розташовані в центральній рівнині Аттіки. Місто так розрослося , що займає усю рівнину, тому навряд чи зможе у майбутньому істотно збільшити свою площу. Земля рівнини скеляста і неродюча. Геологічні особливості місцевості часто викликають феномен температурної інверсії, на якому лежить частина відповідальності за забруднення повітря (від схожих проблем і з цієї ж причини страждає, наприклад, Лос-Анджелес).

Знамениті громадяни Афін:

• Тесей — один з перших древніх царів Афін XIII ст. до н.е., фактичний засновник міста;
• Мільтіад — полководець V ст. до н. е., переможець персів у битве під Марафоном;
• Фемістокл — полководець V ст. до н. е., переможець персів у битві під Саламіном;
• Перікл — громадський діяч і керівник Афін у V ст. до н. е.;
• Солон — законодавець і поет початку VI ст. до н. е., один з семи мудреців;
• Сократ — філософ кінця V ст. до н. е., засновник сократичних шкіл у філософії;
• Платон — філософ, учень Сократа й учитель Арістотеля.

Громадський транспорт

В Афінах досить добре розвинений громадський транспорт. Афінський метрополітен складається із трьох ліній загальною довжиною 52 кілометра і становить з Афінським S-Bahnом основу мережі громадського транспорту. Також в Афінах розвинена автобусна і трамвайна мережа.