© 2007-2008 Козацька чайка "СПАС"
qubstudio


Повернутись до карти

Середземний перехід

Босфор   Стамбул   Афіни   Геракліон   Мальта   Корсіка   Барселона   Ібіца   Картахена   Малага   Гібралтар

БАРСЕЛОНА — це БАРСЕЛОНА. Її не можна порівнювати з жодним з міст світу, вона стоїть особняком у плеяді таких міст, як Париж, Рим чи Берлін. Барселона – столиця автономної області Каталонія. Розташована в устях рік Лобрегат і Бесос, на фоні гір Монжуїк і Тібідабо. На північ від Барселони розкинулося знамените узбережжя Коста Брава. Це один з найбільш відвідуваних регіонів міжнародного туризму. На півдні Коста дель Гарраф і Коста Дорада, у районі Таррагони. Барселона – друге в Іспанії місто за чисельністю населення, великий промисловий і фінансовий центр, важливий морський порт.

Прямолінійні квартали центру міста із широкими бульварами є особливістю Барселони. Древній центр середземноморського міста це Барріо Готіко з його вузенькими вуличками й лабіринтами.

Барселону, столицю Каталонії, можна назвати і стародавньою і молодою одночасно. Площі, бульвари й алеї затінюють крони декоративних дерев і пальм. Місто прикрашають численні площі й парки.

Барселона це не тільки одна з туристичних столиць світу. Це місто видатних культурних і художніх традицій, які проявляються у тому, зокрема, що барселонці надають явну перевагу вживанню каталонської мови, а також у творах готичного мистецтва, у модерністських витворах. Місто являє собою дійсний сплав різних архітектурних стилів – від готики до ренесансу й неокласицизму. Каталонський архітектор Антоніо Гауді подарував місту вічні зразки свого мистецтва. Пікассо двічі проживав у Барселоні й обидва ці періоди його творчості вважаються найбільш продуктивними у житті художника.

Життя в Барселоні вирує цілодобово. Незабутні враження на туристів мають центральна частина міста, Лас Рамблас з його постійним рухом, кіосками з квітами, живими статуями, виступами бродячих артистів, магазинами і численними ресторанами та кав’ярнями, з середземноморськаою каталонською кухнею. Неймовірно добре освітлення створює враження, що у Барселоні вночі світліше ніж вдень.

Сильний поштовх до розвитку місту дало проведення Олімпійських Ігор 1992 року – однієї з гордостей Барселони.

Історія Барселони

Історія Барселони почалася в ті часи, коли легендарний карфагенянин Гамінкал Барко – батько Ганнібала, заснував біля підніжжя пагорба Манжуїк поселення. Місцеві жителі охрестили своє село на qjuj честь – Барсино. Це був типовий для того часу військовий табір, щось на зразок пункту привалу. Невеличке село не могло похвалитися ані вдалим розташуванням, ані якими-небудь іншими достоїнствами. І коли у I столітті до н.е. на Іберійський півострів увійшли римські легіони, Барсіно була завойована швидше «для годиться», чніж з необхідності. Шість століть Велика Римська імперія господарювала на іспанських землях. Переможці запровадили тут свою мову, культуру, релігію, закони. Що ж стосується Барсіно, то для маленького поселення римляни зробили воістину великий подарунок. Село перетворилося у місто. По всьому периметру його оточувала могутня фортечна стіна, а вулиці були прокладені хрест навхрест, таким чином, що інфраструктура міста нагадувала шахівницю. Протягом багатьох століть місто руйнувалося й перебудовувалося, розширювалися його межі, але заведений римлянами порядок вулиць зберігся до наших днів. І сьогодні досить часто Барселону називають містом-шаховницею, у якому неможливо заблукати.

Але повернімося в глибину століть. У ті часи, коли Велика Римська імперія почала занепадати, на Іберійський півострів увірвалися вестготи. Нові хазяї першими оцінили витвір римлян – лаконічний Барсіно. Вони перейменували місто в Барсінова й зробили його столицею окупованих територій. Згодом нова назва стала звучати м'якше і з Барсінови перетворилося в Барселону. Місто займало чільну позицію усього кілька років – з 531 до 554 р. Потім столицю перенесли в Толедо, і Барселона, що уже спробувала слави, знову стала непримітною скромницею. Становище міста погіршилося з приходом на півострів маврів. Розгорілася війна між християнами й мусульманами. Ріки крові проливалися за панування віри. Це були страшні війни з ім'ям Бога на вустах. У протиборстві релігій перемогу одержали араби. У 716 р. вони захопили Барселону й залишалися у ній трохи менше ста років. Звільнення від мусульманського ярма принесли війська Луї I Благочестивого. Однак, позбувшись арабів, місто потрапиу у руки франків. Барселона перетворилася в Іспанську Марку Франкської Імперії. Відвойована Барселона зовсім не була останньою крапкою у військових походах франків. Більша частина Іберії ще перебувала в руках арабів. Франки не бажали задовольнятися лише половиною. І боротьба за віру й землі тривала. Тепер на чолі франків виступав один з молодших синів Луї I – Карл на прізвисько Лисий. Армія франкського короля була досить строкатою. Солдати з різних провінцій і міст стали під його прапори. Серед іншихих хоробрих відрізнявся Гіфред ель Пілос, більш відомий під ім'ям Гіфред Волосатий. Відповідно до легенди Гіфред ель Пілос, що самовіддано боровся проти мусульман, одержав серйозне поранення, але не випустив зброї з рук, за що здобув особливу повагу французького короля. У нагороду за сміливість Карл Лисий подарував Гіфреду Волосатому Барселону і титул графа.

Там же ж на полі бою народився і прапор міста – золотий щит із чотирма вертикальними смугами червоних кольорів. Походження смуг має дві версії. За однією – їх накреслив Карл Лисий, вмочивши руку у кров відважного воїна. За іншою – це слід від пальців самого Гіфреда, що стискав закривавленою рукою щит до кінця бою. Так чи інакше, але після цієї події з 878 р. Барселона стала графським містом. А новоспечений граф ель Пілос заснував династію, що проіснувала більше 500 років.

Із всієї Іспанії тільки Каталонія завдяки Карлу Лисому так швидко распрощалась із мусульманським пануванням. Однак дружба із франками тривала недовго. Уже в 988 р. відносини між сусідами сильно зіпсувалися. Графи Барселони заявили про свою незалежність. І це стало першим кроком до подальшого росту добробуту й значимості міста.

У період Середньовіччя кордони Каталонії розширювалися завдяки військовим авантюрам і вигідним шлюбам. Граф Барселони Рамон Беренгер III відвоював у Маврів Майорку, Ібіцу і Таррагону. У 1137 р. Рамон Беренгер IV, що став графом Барселони після смерті родича, вигідно одружився з Петроліне Арагонською. Завдяки «союзу двох сердець» народилося Каталоно-Арагонське королівство. У той час це було найбільше і найсильніше королівство не тільки на Іберійському півострові, але й у усій Європі.

Син графа Рамона Беренгера IV – Альфонсо II став першим каталоно-арагонським королем. Його правління вважається золотим віком Барселони. У володіння королівства входять Сицілія, Корсіка, Сардинія, Неаполь, Руссійон і на якийсь час навіть Греція. Барселона XIII століття було найбільшим містом Іберійського півострова.

У XV столітті територія графства розширюється ще більше завдяки одруженню Фердінанда II з Ізабеллою Кастільською. Але не тільки пристойне придане у вигляді багатих земель залишилося в історії від цього шлюбу. Саме завдяки Ізабеллі Кастільській Колумб відкрив Америку. Маловідомий авантюрист і мрійник Христофор Колумб прибув у Барселону, уповаючи лише на диво. І це диво здійснилося. Якимось незбагненним чином Колумбу вдалося домогтися аудієнції у королеви Ізабелли. Які слова говорив романтик вінценосній особі, що обіцяв? Це залишається таємницею за сімома печатями. Але королева не вигнала романтика, а, навпаки, усіляко сприяла його задуму і навіть частково субсидіювала зухвалу подорож. Таким чином, жіноче чуття обраниці Фердинанда II прославило Барселону на увесь світ.

Але вже в XVI столітті тріумф Барселони, досягши апогею, став поступово пропадати. І причиною тому був ріст добробуту інших іспанських міст. Піднімав голову Мадрид.

Шальки терезів явно переважили у бік зміцнілого новачка. На довершення до всього королівське сімейство вирішило перебратися зі старої доброї Барселони до міцніючого Мадрида, тим самим підкресливши значимість останнього. Скривджена Барселона оголосила себе спільницею Франції. Із цього моменту почалася нескінченна низка війн і битв, з яких Барселона виходила обдертою, голодною і виснаженою, а Мадрид-переможець лише зміцнював свою силу і владу. Останнє протиборство відбулося вже на початку XVIII століття. Чергова невдала спроба Барселони домогтися незалежності також не увінчалася успіхом. 13-денна облога міста привела до моторошних наслідків. Барселона майже спорожніла, голод і розруха панували у колись прекрасних стінах. Місто впало, але чи заспокоїлися каталонці? Для багатьох жителів цієї іспанської провінції Барселона залишається головним містом. А день останньої поразки 11 вересня – відзначається галасливо як свято.

У цей день кожен каталонець упевнений у тому, що рано чи пізно Каталонія і її столиця Барселона здобудуть незалежність.