Середземний перехід

Гібралтар (Gibraltar), територія на півдні Піренейського півострова, біля Гібралтарської протоки включає в себе скелястий півострів (висотою до 425м.) і піщаний перешийок, що з'єднує скелю з Піренейським півостровом. Володіння Великобританії, її військово-морська і повітряна база. Нейтральною зоною відділена від іспанського міста Ла-Линеа. Площа 6,5 км2. Населення 27 тис. чоловік (1963), без щодня прибувають із Іспанії на роботу (близько 6 тис. чоловік).

Штучна гавань для стоянки і бункерування транзитних суден, доки, склади, нафтосховища, підприємства з обслуговування населення і гарнізону (кавопереробні, тютюнові, рибоконсервні, маслоробні, швейні та ін.). Близько половини імпорту припадає на нафтопродукти. Туризм.

Відповідно до конституції 1969, виконавча влада у Гібралтарі здійснюється губернатором, що призначається англійським монархом (губернатор є також головнокомандуючим збройними силами). При губернаторі є дорадчий орган – Рада Гібралтар Законодавчий орган Гибралтару – Палата зборів – складаються зі спікера, призначуваного губернатором, і 15 виборних членів. Генеральний прокурор і секретар з фінансів і розвитку являються членами палати згідно з посадою. Є також Рада Міністрів.

Історична довідка. Гибралтар був відомий ще стародавнім грекам і римлянам під назвою Кальпе. У 8 ст. перетворений арабами у фортецю, що була названа Джебель-ат-Тарік (гора Таріка) на честь арабського завойовника Таріка ібн Сеїда. Пізніше ця назва була перекручена, і фортеця стала називатися Гибралтар. У 1309-33 і з 1462 до початку 18 ст. фортецею володіли іспанці. У 1704р., під час війни за Іспанську спадщину, Гібралтар захопили англійці. Згідно з Утрехтським миром 1713р. Гибралтар був закріплений за Великобританією, що його використала як опорний пункт для колоніальних захоплень в Індії, Африці, на Близьому та Середньому Сході.

У 18 ст. уряд Іспанії неодноразово намагався повернути Гібралтар, то через укладання угод з урядом Великобританії, то намагаючись відібрати його силою. Найбільш завзята 4-річна облога Гібралтару (з 21 червня 1779 до 6 лютого 1783) закінчилася повною невдачею. Значення Гібралтару ще більше виросло зі спорудженням Суецького каналу (1869). 16 травня 1907 між Великобританією, Францією й Іспанією була укладена угода про підтримання статус-кво у Гібралтарській протоці. Під час 1-й й 2-й світових війн Гібралтар був потужною англійською військовою базою.

Після 2-й світової війни питання про Гібралтар стало джерелом гострих протиріч між Великобританією та Іспанією, що претендує на Гібралтар. Переговори про Гібралтар між двома країнами не увінчалися успіхом. Намагаючись підтвердити свої права на цю територію, англійський уряд провів 10 вересня 1967 серед населення Гібралтару референдум з питання його майбутньої приналежності. Більшість учасників референдуму, що відбувся за умов англійського колоніального панування, проголосувало за збереження існуючого статусу Гібралтару. Однак Генеральна Асамблея ООН 19 грудня 1967 оголосила проведення референдуму таким що суперечить рішенням ООН і рекомендувала Великобританії та Іспанії продовжити перемовини про деколонізацію Гібралтару.

У травні 1969 року була прийнята нова конституція Гібралтару, яка закріплювала контроль Великобританії над її володінням. Іспанський уряд, намагаючись натиснути на Великобританію, закрив сухопутний кордон з Гібралтаром, припинивши таким чином доступ іспанських робітників і зв'язок між Іспанією та Гібралтаром було перервано. Однак у 1970 ці обмеження були трохи ослаблені.